бармен
БА́РМЕ́Н, а, ч.
1. Власник бару (див. бар¹).
Побачивши на вулиці Медіна невеличкий бар, Швенд завернув до нього. Блідий одутлий бармен сидів біля дверей і відганяв од себе мух (П. Загребельний).
2. Той, хто обслуговує відвідувачів за стійкою бару.
Гості вперлися на почесні місця за стійкою, якраз навпроти бармена (А. Крижанівський);
Капітан .. каже, що вчився в музичній школі, а потім у медакадемії, але працював і слюсарем, і сантехніком, і барменом… (Ю. Андрухович);
Кожний робочий день бармена – це ціла низка психологічних контактів з клієнтами (з навч. літ.);
Заклично виблискували до відвідувачів, звисаючи над головою бармена, келишки й келихи для будь-яких напоїв – зовсім давніх і зовсім сучасних та навіть екзотичних трунків, своїх рідних та з усього білого світу (із журн.);
У Луцьку дипломант міжнародного фестивалю підробляє барменом-офіціантом у приватному ресторані (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)