бастіон
БАСТІО́Н, у, ч.
П'ятикутна бойова споруда, що зводилася на кутах фортеці для вогневого захисту фортечних стін і ровів та обстрілу місцевості перед укріпленням.
Фортеця була обнесена валами сажнів десять заввишки, з бастіонами на чотирьох рогах і з глибоким ровом довкола (П. Панч);
Ужгородський замок має симетричну форму трохи витягнутого чотирикутника. По кутах його височать бастіони, що з'єднуються високою фортечною стіною (з наук.-попул. літ.);
// Взагалі укріплення різного типу.
Глибокі траншеї, ескарпи, дроти. Міцні бліндажі – в шість, у вісім накатів – Це був бастіон! (І. Нехода);
* Образно. Віковий бастіон слов'янства на заході – чеська красуня-столиця вирувала радісною повінню свята (О. Гончар);
* У порівн. Сині снігові кучугури здіймались, як непереможні бастіони (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)