безбоязний
БЕЗБО́ЯЗНИЙ, а, е.
Який не боїться небезпеки; сміливий, хоробрий, відважний.
Князь Ярема метнув своїми зеленуватими очима на приведеного Богуна і мимоволі довго милувався цим безбоязним, відважним козаком (Я. Качура);
// Який відзначається безстрашністю.
Вся молодіж любила Максима за його вдачу, за веселий, безбоязний норов (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)