безбоязний
БЕЗБО́ЯЗНИЙ, а, е. Який не боїться небезпеки; сміливий, хоробрий, відважний.
Князь Ярема метнув своїми зеленуватими очима на приведеного Богуна і мимоволі довго милувався цим безбоязним, відважним козаком (Кач., Вибр., 1953, 10);
// Який відзначається безстрашністю.
Вся молодіж любила Максима за його вдачу, за веселий, безбоязний норов (Мирний, II, 1954, 113).
Словник української мови (СУМ-11)