безбоязно

БЕЗБО́ЯЗНО. Присл. до безбо́язний.

Треба вміти визнати зло безбоязно, щоб твердіше повести боротьбу з ним.. (Ленін, 32, 1951, 320);

Долі позаду ти більше не жди. Через безодню безбоязно йди (Щог., Поезії, 1958, 429);

Досвітчана мати Жалійка безбоязно, прихильно поставилася до тих розмов (Горд., І, 1959, 156).

Значення в інших словниках

1. безбоязно — безбо́язно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безбоязно — Присл. до безбоязний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безбоязно — БЕЗБО́ЯЗНО. Присл. до безбо́язний. Долі позаду ти більше не жди. Через безодню безбоязно йди (Я. Щоголів); Досвітчана мати Жалійка безбоязно, прихильно поставилася до тих розмов (К. Гордієнко).  Словник української мови у 20 томах
4. безбоязно — Безбо́язно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. безбоязно — Безбоязно нар. Безстрашно, безбоязненно.  Словник української мови Грінченка