безвусий
БЕЗВУ́СИЙ, рідше БЕЗУ́СИЙ, а, е.
1. Який не має вусів.
Хома видимо глузує. В зморшках старого безвусого виду глибоко залягла злість (М. Коцюбинський);
Його [Іваненка] вже чекали такі самі, як він, безвусі, молоді, але страшно серйозні, таємничі личка товаришів (В. Винниченко);
Безвусий Брянський по старшинству був весільним батьком (О. Гончар);
На призьбі, з шапкою в руках, із хвацько закрученим оселедцем усміхався до сонця молодий безусий козак (із журн.).
2. перен. Дуже молодий.
Коли я був безвусим юнаком, Я уявляв собі нову людину Як суміш із заліза та бетону (Л. Дмитерко).
3. Те саме, що безо́стий.
Після вусатої жовтогарячої озимої [пшениці] .. закрасувались такі ж неозорі масиви уже безвусої, булькатозернистої і ще рутої ярої (Яків Баш).
Словник української мови (СУМ-20)