безвідлучно
БЕЗВІДЛУ́ЧНО.
Присл. до безвідлу́чний.
Гаркуша був майже безвідлучно на току (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗВІДЛУ́ЧНО.
Присл. до безвідлу́чний.
Гаркуша був майже безвідлучно на току (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)