безвідлучний
БЕЗВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е.
Який нікуди не відлучається, постійно перебуває де-небудь.
Безвідлучний товариш.
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е.
Який нікуди не відлучається, постійно перебуває де-небудь.
Безвідлучний товариш.
Словник української мови (СУМ-20)