безвідлучний

безвідлу́чний

-а, -е.

Який нікуди не відлучається, постійно залишається де-небудь.

Значення в інших словниках

1. безвідлучний — безвідлу́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безвідлучний — БЕЗВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який нікуди не відлучається, постійно перебуває де-небудь. Безвідлучний товариш.  Словник української мови у 20 томах
3. безвідлучний — БЕЗВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який нікуди не відлучається, постійно залишається де-небудь.  Словник української мови в 11 томах