1. Великий тлумачний словник сучасної мови

безвідлучний

безвідлу́чний

-а, -е.

Який нікуди не відлучається, постійно залишається де-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвідлучний — безвідлу́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безвідлучний — БЕЗВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який нікуди не відлучається, постійно перебуває де-небудь. Безвідлучний товариш. Словник української мови у 20 томах
  3. безвідлучний — БЕЗВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який нікуди не відлучається, постійно залишається де-небудь. Словник української мови в 11 томах