1. Словник української мови в 11 томах

безвідлучний

БЕЗВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який нікуди не відлучається, постійно залишається де-небудь.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвідлучний — безвідлу́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. безвідлучний — -а, -е. Який нікуди не відлучається, постійно залишається де-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвідлучний — БЕЗВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який нікуди не відлучається, постійно перебуває де-небудь. Безвідлучний товариш. Словник української мови у 20 томах