безвідлучний
БЕЗВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е.
Який нікуди не відлучається, постійно перебуває де-небудь.
Безвідлучний товариш.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- безвідлучний — безвідлу́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- безвідлучний — -а, -е. Який нікуди не відлучається, постійно залишається де-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- безвідлучний — БЕЗВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який нікуди не відлучається, постійно залишається де-небудь. Словник української мови в 11 томах