1. Словник української мови в 11 томах

безвідлучно

БЕЗВІДЛУ́ЧНО. Присл. до безвідлу́чний.

Гаркуша був майже безвідлучна на току (Гончар, Таврія.., 1957, 201).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. безвідлучно — безвідлу́чно прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. безвідлучно — Присл. до безвідлучний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. безвідлучно — БЕЗВІДЛУ́ЧНО. Присл. до безвідлу́чний. Гаркуша був майже безвідлучно на току (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах