БЕЗВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який нікуди не відлучається, постійно залишається де-небудь.
Словник української мови (СУМ-11)
Значення в інших словниках
безвідлучний —
безвідлу́чний прикметник
Орфографічний словник української мови
безвідлучний —
-а, -е. Який нікуди не відлучається, постійно залишається де-небудь.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безвідлучний —
БЕЗВІДЛУ́ЧНИЙ, а, е. Який нікуди не відлучається, постійно перебуває де-небудь. Безвідлучний товариш.
Словник української мови у 20 томах