безвідлучно

БЕЗВІДЛУ́ЧНО. Присл. до безвідлу́чний.

Гаркуша був майже безвідлучна на току (Гончар, Таврія.., 1957, 201).

Значення в інших словниках

1. безвідлучно — безвідлу́чно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. безвідлучно — Присл. до безвідлучний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безвідлучно — БЕЗВІДЛУ́ЧНО. Присл. до безвідлу́чний. Гаркуша був майже безвідлучно на току (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах