безвідмовний

БЕЗВІДМО́ВНИЙ, БЕЗОДМО́ВНИЙ, а, е, рідко.

1. Який, не відмовляючись, робить, виконує що-небудь.

Безвідмовні і меткі підручні. Що ти сам їх з року в рік ростив, — У варінні стали кращі учні (Шер., Дружбою.., 1954, 25).

2. Який, не відповідаючи, мовчки слухає те, що йому говорять; мовчазний.

Пожвавлювала його лише розмова з Ганною, чи, вірніш, його розповіді безвідмовній, уважній слухачці про себе (Коз., Сальвія, 1959, 83).

3. спец. Який працює без перебоїв.

Трактор цей був гусеничний, рідної марки, дужий, зграбний, солідний, безвідмовний і доброго характеру (Ю. Янов., II, 1954, 134).

Значення в інших словниках

1. безвідмовний — безвідмо́вний прикметник рідко  Орфографічний словник української мови
2. безвідмовний — безодмовний, -а, -е, рідко. 1》 Який, не відмовляючись, робить, виконує що-небудь. 2》 Який, не відповідаючи, мовчки слухає те, що йому говорять; мовчазний. 3》 спец. Який працює без перебоїв.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безвідмовний — БЕЗВІДМО́ВНИЙ, рідко БЕЗОДМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який, не відмовляючись, робить, виконує що-небудь. З кожним днем колишній безодмовний, з приниженою посмішкою Іванко-дурник одмирав, а на його місці наростав царевич (В.  Словник української мови у 20 томах
4. безвідмовний — див. покірний; слабодухий  Словник синонімів Вусика
5. безвідмовний — БЕЗПЕРЕБІ́ЙНИЙ (про роботу, діяльність чого-небудь — який відбувається без перебоїв, простоїв, затримки), БЕЗПЕРЕ́РВНИЙ, БЕЗВІДМО́ВНИЙ (про роботу якогось механізму, машини і т. ін.).  Словник синонімів української мови