безвітря
БЕЗВІ́ТРЯ, я, с.
Відсутність вітру; безвітряна погода.
Тихо, поволі .. пливе валка битим шляхом у безлюдній пустелі. Достоту корабель той у безвітря серед моря (М. Коцюбинський);
На безвітрі ліс стояв нерухомо (А. Хижняк);
На безвітрі затремтіли тонкі листки й пелюстки (В. Яворівський);
Є в тайфуні невелика таємнича ділянка, де панує затишок, безвітря (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)