безвітря
БЕЗВІ́ТРЯ, я, с. Відсутність вітру; безвітряна погода.
Тихо, поволі.. пливе валка битим шляхом у безлюдній пустелі. Достоту корабель той у безвітря серед моря (Коцюб., І, 1955, 181);
На безвітрі ліс стояв нерухомо (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 327).
Словник української мови (СУМ-11)