безгомінь
БЕ́ЗГОМІ́НЬ, і, ж., поет.
Те саме, що безгомі́ння.
Підвівся прапор в безгомінь ясну над рідним краєм (С. Голованівський);
Стрілянина тим часом вщухла, і вітер ніби поменшав – над степом наступила безгомінь (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)