безгомінь

БЕ́ЗГОМІ́НЬ, і, ж., поет. Те саме, що безгомі́ння.

Підвівся прапор в безгомінь ясну над рідним краєм (Голов., Близьке.., 1948, 70);

Стрілянина тим часом вщухла, і вітер ніби поменшав — над степом наступила безгомінь (Гончар, Таврія.., 1957, 653).

Значення в інших словниках

1. безгомінь — бе́згомі́нь іменник жіночого роду поет.  Орфографічний словник української мови
2. безгомінь — -і, ж., поет. Те саме, що безгоміння.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. безгомінь — БЕ́ЗГОМІ́НЬ, і, ж., поет. Те саме, що безгомі́ння. Підвівся прапор в безгомінь ясну над рідним краєм (С. Голованівський); Стрілянина тим часом вщухла, і вітер ніби поменшав – над степом наступила безгомінь (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах
4. безгомінь — див. тиша  Словник синонімів Вусика
5. безгомінь — ТИ́ША (стан, коли десь немає звуків; відсутність розмов), ЗА́ТИ́ШОК, ТИШ поет.; БЕЗГОЛО́ССЯ, БЕЗМО́ВНІСТЬ, БЕЗГОМІ́ННЯ, БЕ́ЗГОМІНЬ розм. (відсутність голосів, звуків, гомону). Над бліндажем стояла абсолютна тиша, тільки зрідка здригалася глухо земля (Ю.  Словник синонімів української мови