безгосподарник

БЕЗГОСПОДА́РНИК, а, ч., розм.

Безгосподарна людина (див. безгоспода́рний 1).

Теща вважала його безгосподарником (із журн.).

Значення в інших словниках

1. безгосподарник — безгоспода́рник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. безгосподарник — -а, ч. Безгосподарна (у 1 знач.) людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови