безгрішний

БЕЗГРІ́ШНИЙ¹, а, е.

1. Який не порушує релігійно-моральні норми, настанови.

[Хлопець:] Святий, безгрішний мученику, пробі! Прости мене! Позбав мене гріха! (Леся Українка).

2. Який не має ніякої провини, ні в чому не винний; безвинний.

– Не прикидайтесь безгрішним ягням! Я зірву з вас маску! (Ю. Шовкопляс);

І. Франка, безгрішного і безневинного, тримали в тюрмі (із журн.);

// Чистий, невинний.

Дивишся на дитину, як воно оченятами поводить, рученятами силкує, і думаєш: янгол, янгол! безвинне, безгрішне (Панас Мирний);

* Образно. Він [Солод] підвівся, поцілував безгрішну сестринську руку (М. Руденко).

БЕЗГРІ́ШНИЙ², а, е, розм.

Який не має грошей.

Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо (Сл. Гр.).

Значення в інших словниках

1. безгрішний — (який не грішить) негрішний, (у вищій мірі) непогрішимий, непогрішний, непорочний.  Словник синонімів Полюги
2. безгрішний — безгрі́шний 1 прикметник безвинний безгрі́шний 2 прикметник без грошей розм.  Орфографічний словник української мови
3. безгрішний — Негрішний, с. непогрішний, непогрішимий, непорочний, ір. святий та божий.  Словник синонімів Караванського
4. безгрішний — I -а, -е. 1》 Який не має ніякої провини, ні в чому не винний; безвинний. || Чистий, невинний. 2》 Який нічого не робить (не зробив) супроти релігійної, церковної моралі. II -а, -е, розм. Який не має грошей.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. безгрішний — див. бідний  Словник синонімів Вусика
6. безгрішний — НЕВИ́ННИЙ (який не має за собою вини, ні в чому не провинився), БЕЗВИ́ННИЙ, БЕЗНЕВИ́ННИЙ, НЕВИНУВА́ТИЙ, НЕПОВИ́ННИЙ рідше, БЕЗГРІ́ШНИЙ уроч., ірон.; ПРА́ВИЙ (перев. у протиставленні зі сл. винуватий, неправий і т. ін.  Словник синонімів української мови
7. безгрішний — Безгрі́шний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безгрішний — БЕЗГРІ́ШНИЙ¹, а, е. 1. Який не має ніякої провини, ні в чому не винний; безвинний. — Не прикидайтесь безгрішним ягням! Я зірву з вас маску! (Шовк., Інженери, 1956, 383); Франка, безгрішного і безневинного, тримали [в тюрмі] і мучили (Вітч.  Словник української мови в 11 томах
9. безгрішний — Безгрішний, -а, -е 1) Безгрѣшный. Левиц. І. 540. 2) Не имѣющій денегъ, безденежный. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо. Лубен. у.  Словник української мови Грінченка