безгрішний
БЕЗГРІ́ШНИЙ¹, а, е.
1. Який не має ніякої провини, ні в чому не винний; безвинний.
— Не прикидайтесь безгрішним ягням! Я зірву з вас маску! (Шовк., Інженери, 1956, 383);
Франка, безгрішного і безневинного, тримали [в тюрмі] і мучили (Вітч., 8, 1956, 46);
// Чистий, невинний.
Дивишся на дитину, як воно оченятами поводить, рученятами силкує, і думаєш: янгол, янгол! безвинне, безгрішне (Мирний, І, 1954, 87);
Він [Солод] підвівся, поцілував безгрішну сестринську руку (Руд., Вітер.., 1958, 408).
2. Який нічого не робить (не зробив) супроти релігійної, церковної моралі.
[Хлопець:] Святий, безгрішний мученику, пробі! Прости мене! Позбав мене гріха! (Л. Укр., II, 1951, 484).
БЕЗГРІ́ШНИЙ², а, е, розм. Який не має грошей.
Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)