бездиханний

БЕЗДИХА́ННИЙ, а, е.

Який не дихає; мертвий.

Під ним [платком] лежала вже не Олена Іванівна, а бездиханний труп з страшно витріщеними очима... (Панас Мирний);

Щодня вранці Митько з завмираючим серцем входив у хлів, чекаючи побачити свого вихованця холодним і бездиханним (О. Донченко);

Після того, як тіло стає бездиханним, воно руйнується і розчиняється в біосфері (із журн.).

Значення в інших словниках

1. бездиханний — бездиха́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бездиханний — -а, -е. Який не дихає; мертвий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездиханний — див. мертвий  Словник синонімів Вусика
4. бездиханний — МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -.  Словник синонімів української мови
5. бездиханний — БЕЗДИХА́ННИЙ, а, е. Який не дихає; мертвий. Під ним [платком] лежала вже не Олена Іванівна, а бездиханний труп з страшно витріщеними очима… (Мирний, III, 1954, 119); Щодня вранці Митько з завмираючим серцем входив у хлів...  Словник української мови в 11 томах
6. бездиханний — Бездиханний, -а, -е Бездыханный. Кругом тебе простягнулась трупом бездиханним помарнілая пустиня. Шевч.  Словник української мови Грінченка