Великий тлумачний словник сучасної мови

бездиханний

бездиха́нний

-а, -е.

Який не дихає; мертвий.

Великий тлумачний словник сучасної української мови

Значення в інших словниках

  1. бездиханний — бездиха́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. бездиханний — БЕЗДИХА́ННИЙ, а, е. Який не дихає; мертвий. Під ним [платком] лежала вже не Олена Іванівна, а бездиханний труп з страшно витріщеними очима...  Словник української мови у 20 томах
  3. бездиханний — див. мертвий  Словник синонімів Вусика
  4. бездиханний — МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -.  Словник синонімів української мови
  5. бездиханний — БЕЗДИХА́ННИЙ, а, е. Який не дихає; мертвий. Під ним [платком] лежала вже не Олена Іванівна, а бездиханний труп з страшно витріщеними очима… (Мирний, III, 1954, 119); Щодня вранці Митько з завмираючим серцем входив у хлів...  Словник української мови в 11 томах
  6. бездиханний — Бездиханний, -а, -е Бездыханный. Кругом тебе простягнулась трупом бездиханним помарнілая пустиня. Шевч.  Словник української мови Грінченка