бездиханний

МЕ́РТВИЙ (такий, у якому припинилося життя), ПОМЕ́РЛИЙ, НЕЖИВИ́Й, МЕ́РЛИЙ розм.; ПОКІ́ЙНИЙ (про людину); БЕЗДИХА́ННИЙ, БЕЗДУ́ШНИЙ розм. (який більше не дихає); ДО́ХЛИЙ (про тварин, птахів, комах); -. Ну, ви і мертвих збудите, — сказав Андрій Іванович (Вас. Шевчук); Жінка.. розповідала Василеві, що у Мехтодія виховуються онуки — діти померлої доньки (Ю. Яновський); Коло мене І сестра, і мати Зарізані, обнявшися, Зо мною лежали; І насилу-то, насилу Мене одірвали Од матері неживої (Т. Шевченко); (Шумейко:) Ми з твоїм покійним дідом Андрієм товаришували колись років з тридцять (І. Микитенко); Поліцай, якого скинули з шостого поверху, вже лежав на тротуарі бездиханний (П. Панч); — Зараз начальство з громадою присудили, як Векла є бездушная, і сина, і приньмита нема й не буде, то землю її узяли у общественну (Г. Квітка-Основ'яненко); Дохла риба плавала коло берегів (І. Нечуй-Левицький).

Значення в інших словниках

1. бездиханний — бездиха́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. бездиханний — -а, -е. Який не дихає; мертвий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездиханний — БЕЗДИХА́ННИЙ, а, е. Який не дихає; мертвий. Під ним [платком] лежала вже не Олена Іванівна, а бездиханний труп з страшно витріщеними очима...  Словник української мови у 20 томах
4. бездиханний — див. мертвий  Словник синонімів Вусика
5. бездиханний — БЕЗДИХА́ННИЙ, а, е. Який не дихає; мертвий. Під ним [платком] лежала вже не Олена Іванівна, а бездиханний труп з страшно витріщеними очима… (Мирний, III, 1954, 119); Щодня вранці Митько з завмираючим серцем входив у хлів...  Словник української мови в 11 томах
6. бездиханний — Бездиханний, -а, -е Бездыханный. Кругом тебе простягнулась трупом бездиханним помарнілая пустиня. Шевч.  Словник української мови Грінченка