бездоганно

БЕЗДОГА́ННО.

Присл. до бездога́нний.

Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Скальпелем орудував Мартин бездоганно (А. Шиян);

Батьки й самі помітили, як Леся швидко й бездоганно запам'ятовує почутий десь мотив, не раз милувались тоненьким доччиним голоском, що бринів то безтурботно, весело, то задумливо, тужливо (М. Олійник);

У виконанні С. Ріхтера твори Бетховена звучать бездоганно (із журн.).

Значення в інших словниках

1. бездоганно — бездога́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бездоганно — Присл. до бездоганний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездоганно — Бездога́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. бездоганно — БЕЗДОГА́ННО. Присл. до бездога́нний. Скальпелем орудував Мартин бездоганно (Шиян, Гроза.., 1956, 589); Підвівся [Захар Билина], виявивши при тому напрочуд правку постать майже високого, бездоганно складеного чоловіка (Ле, Право.., 1957, 11).  Словник української мови в 11 томах
5. бездоганно — Бездоганно нар. Безупречно.  Словник української мови Грінченка