бездоганний

БЕЗДОГА́ННИЙ, а, е.

Який не заслуговує догани; позбавлений будь-яких недоліків.

Єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Хто шукає приятелів бездоганних, той ніяких не має (А. Кримський);

Помалу, але з бездоганною ґречністю він [Олаф] розвів руками (В. Винниченко);

Юрій Олександрович – найкраща партія нашій дівчинці, бездоганна партія (В. Підмогильний);

// Який відзначається довершеністю форми; чудовий.

При всій поетичній свободі перекладача переклад сеї [сієї] строфи щодо передання думок і образів можна назвати бездоганним (І. Франко);

Устя молодицею бездоганна [красуня] була (Ганна Барвінок);

Маленьке, але міцне та круте – вольове підборіддя завершувало цей чарівний образ бездоганним овалом матових щік (Ю. Смолич).

Значення в інших словниках

1. бездоганний — (який близький до ідеалу) неперевершений, (про репутацію) порядний, чистий, ідеальний.  Словник синонімів Полюги
2. бездоганний — бездога́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. бездоганний — (твір) неперевершений; (- тактику) БЕЗПОМИЛКОВИЙ, р. непорочний; (- репутацію) ідеальний, незаплямований, чистий.  Словник синонімів Караванського
4. бездоганний — -а, -е. Який не заслуговує ніякої догани; позбавлений будь-яких недоліків. || Який відзначається довершеністю форми; чудовий. Бездоганна поведінка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. бездоганний — див. вродливий; чесний  Словник синонімів Вусика
6. бездоганний — МАЙСТЕ́РНИЙ (який робиться, виконується з великою вправністю; зроблений, виконаний дуже вміло), МИСТЕ́ЦЬКИЙ, МИТЕ́ЦЬКИЙ, ШТУДЕ́РНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
7. бездоганний — Бездога́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. бездоганний — БЕЗДОГА́ННИЙ, а, е. Який не заслуговує ніякої догани; позбавлений будь-яких недоліків. Хто шукає приятелів бездоганних, той ніяких не має (Крим.  Словник української мови в 11 томах
9. бездоганний — Бездоганний, -а, -е Безупречный. Желех.  Словник української мови Грінченка