бездоганний —
-а, -е. Який не заслуговує ніякої догани; позбавлений будь-яких недоліків. || Який відзначається довершеністю форми; чудовий. Бездоганна поведінка.
Великий тлумачний словник сучасної мови
бездоганний —
БЕЗДОГА́ННИЙ, а, е. Який не заслуговує догани; позбавлений будь-яких недоліків. Єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий (Біблія. Пер. І.
Словник української мови у 20 томах
бездоганний —
див. вродливий; чесний
Словник синонімів Вусика
бездоганний —
МАЙСТЕ́РНИЙ (який робиться, виконується з великою вправністю; зроблений, виконаний дуже вміло), МИСТЕ́ЦЬКИЙ, МИТЕ́ЦЬКИЙ, ШТУДЕ́РНИЙ діал.
Словник синонімів української мови
бездоганний —
Бездога́нний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
бездоганний —
БЕЗДОГА́ННИЙ, а, е. Який не заслуговує ніякої догани; позбавлений будь-яких недоліків. Хто шукає приятелів бездоганних, той ніяких не має (Крим.
Словник української мови в 11 томах
бездоганний —
Бездоганний, -а, -е Безупречный. Желех.
Словник української мови Грінченка