бездоганний

БЕЗДОГА́ННИЙ, а, е. Який не заслуговує ніякої догани; позбавлений будь-яких недоліків.

Хто шукає приятелів бездоганних, той ніяких не має (Крим., А. Лаговський, III-IV, 167);

Робота начальника цеху була бездоганна (Собко, Біле полум’я, 1952, 157);

При всій поетичній свободі перекладача переклад сеї строфи щодо передання думок і образів можна назвати бездоганним (Фр., XVI, 1955, 405);

// Який відзначається довершеністю форми; чудовий.

Устя молодицею бездоганна [красуня] була (Барв., Опов.., 1902, 510);

Маленьке, але міцне та круте — вольове підборіддя завершувало цей чарівний образ бездоганним овалом матових щік (Смолич, Мир.., 1958, 85).

Значення в інших словниках

1. бездоганний — (який близький до ідеалу) неперевершений, (про репутацію) порядний, чистий, ідеальний.  Словник синонімів Полюги
2. бездоганний — бездога́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. бездоганний — (твір) неперевершений; (- тактику) БЕЗПОМИЛКОВИЙ, р. непорочний; (- репутацію) ідеальний, незаплямований, чистий.  Словник синонімів Караванського
4. бездоганний — -а, -е. Який не заслуговує ніякої догани; позбавлений будь-яких недоліків. || Який відзначається довершеністю форми; чудовий. Бездоганна поведінка.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. бездоганний — БЕЗДОГА́ННИЙ, а, е. Який не заслуговує догани; позбавлений будь-яких недоліків. Єпископ мусить бути бездоганний, як Божий доморядник, не самолюбний, не гнівливий, не п'яниця, не заводіяка, не корисливий (Біблія. Пер. І.  Словник української мови у 20 томах
6. бездоганний — див. вродливий; чесний  Словник синонімів Вусика
7. бездоганний — МАЙСТЕ́РНИЙ (який робиться, виконується з великою вправністю; зроблений, виконаний дуже вміло), МИСТЕ́ЦЬКИЙ, МИТЕ́ЦЬКИЙ, ШТУДЕ́РНИЙ діал.  Словник синонімів української мови
8. бездоганний — Бездога́нний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
9. бездоганний — Бездоганний, -а, -е Безупречный. Желех.  Словник української мови Грінченка