бездоганно

БЕЗДОГА́ННО. Присл. до бездога́нний.

Скальпелем орудував Мартин бездоганно (Шиян, Гроза.., 1956, 589);

Підвівся [Захар Билина], виявивши при тому напрочуд правку постать майже високого, бездоганно складеного чоловіка (Ле, Право.., 1957, 11).

Значення в інших словниках

1. бездоганно — бездога́нно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. бездоганно — Присл. до бездоганний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. бездоганно — БЕЗДОГА́ННО. Присл. до бездога́нний. Ви свідки та Бог, як свято, і праведно, і бездоганно поводилися ми між вами, віруючими! (Біблія. Пер. І. Огієнка); Скальпелем орудував Мартин бездоганно (А.  Словник української мови у 20 томах
4. бездоганно — Бездога́нно, присл.  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. бездоганно — Бездоганно нар. Безупречно.  Словник української мови Грінченка