бездоганність
БЕЗДОГА́ННІСТЬ, ності, ж. Якість за знач. бездога́нний.
Бездоганність ритмізованої мови, складні і прозорі воднораз речення, дзвінка рима в урочистій оді — все це так полюбляв літній ритор (Ле, Хмельницький, І, 1957, 116);
Ця моральна бездоганність Олеся Васильовича була прекрасна, і чистота його творів відбиває чистоту його душі (Донч., VI, 1957, 633).
Словник української мови (СУМ-11)