беззахисний
БЕЗЗА́ХИ́СНИЙ, а, е.
1. Який не має захисту, оборони.
Чого вони прийшли сюди, в цей степовий беззахисний порт? (О. Гончар);
Табір, звідусюд засипаний снігом, здавався на рівнині беззахисним (Г. Колісник);
Південний чорнозем утратив зернисту структуру, став беззахисним перед вітром і поверхневими водами (із журн.).
2. Який не може захистити себе; безпорадний, безпомічний.
Світ широкий, а де в нім подітися бідному, беззахисному? (І. Франко);
Кирило пожалів беззахисного, затурканого хлопця (А. Хижняк);
Весь час куталась [мама] у чорну вовняну хустку і від того здавалася маленькою, беззахисною (А. Дімаров);
* Образно. І вранішній, прорізаний лиманами степ, і відкрите небо над ним, і по-дівочому беззахисні тополі – все, причаївшись, наче ждало якогось нещастя (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)