беззахисно
БЕЗЗА́ХИ́СНО.
Присл. до безза́хи́сний.
Пожалійте її молодесеньку, Що була беззахисно слаба! (П. Грабовський);
Тополі, тополі... Є щось... беззахисно дівоче в їхній тополиній стрункості (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)БЕЗЗА́ХИ́СНО.
Присл. до безза́хи́сний.
Пожалійте її молодесеньку, Що була беззахисно слаба! (П. Грабовський);
Тополі, тополі... Є щось... беззахисно дівоче в їхній тополиній стрункості (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)