безкрайність
БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, ності, ж.
Абстр. ім. до безкра́йній; безмежність.
Удень ширина степів навівала сум безкрайності (В. Винниченко);
Його постать зникла – розтанула в зеленавій безкрайності місячного неба (Ю. Смолич);
Безкрайність і кінець прядуть єдину сталь, Бо світ скінченний, і безкраїй він же (М. Бажан);
Небо .. усе ж таки долало море своєю безкрайністю (П. Загребельний);
На вищому щаблі свідомості існує таїна, де розкривається безкрайність людської душі (з наук.-попул. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)