безкрайність
БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до безкра́йній; безмежність.
Його постать зникла — розтанула в зеленавій безкрайності місячного неба (Смолич, II, 1958, 117);
Безкрайність і кінець прядуть єдину сталь. Бо світ скінченний, і безкраїй він же (Бажан, І, 1946, 205).
Словник української мови (СУМ-11)