безмотивний

БЕЗМОТИ́ВНИЙ, а, е.

Який не має мотиву; невмотивований.

Випадків безмотивної відмови судових органів у порушенні справи через службову недбалість високопосадовців сьогодні суттєво поменшало (з мови документів).

Значення в інших словниках

1. безмотивний — безмоти́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. безмотивний — -а, -е. Позбавлений мотивів. Безмотивний злочин — злочин, що здійснюється без видимих спонукальних причин.  Великий тлумачний словник сучасної мови