безнадія

БЕЗНАДІ́Я, ї, ж.

Відсутність надії на краще; безнадійність.

Вже годі плакати! Нехай із уст смутних Не йде в нас слово безнадії (В. Самійленко);

Відчув [Андрій], як від цієї постаті повіяло на нього безнадією (І. Багряний);

Чутки, одна страшніша від другої, інколи вселяли в душу острах і безнадію (Іван Ле);

На обличчі його лежав вираз безнадії і розпачу (В. Собко);

Безнадія – страшне й темне почуття. Воно триває одну мить, але ж для смерті більше не потрібно (Р. Іваничук);

Сама згадка про нещастя виморожує душу, кидає в провалля зневіри і безнадії (з публіц. літ.).

Значення в інших словниках

1. безнадія — (втрата віри в краще майбутнє) безнадійність, безпросвітність, безпорадність, безвихідність, безперспективність, (у стані відчайдушності) відчай, розпач, розпука.  Словник синонімів Полюги
2. безнадія — безнаді́я іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
3. безнадія — Безнадійність; (крайня) розпач, розпука, відчай; пор. БЕЗВИХІДЬ.  Словник синонімів Караванського
4. безнадія — -ї, ж. Відсутність надії на краще; безнадійність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. безнадія — див. біда; сум  Словник синонімів Вусика
6. безнадія — БЕЗВИ́ХІДЬ (безвихідне становище), БЕЗВИ́ХІДДЯ, ГЛУХИ́Й КУТ. Батько не хотів залишати сина в безвиході і відчаї (С. Добровольський); З тієї панічної втечі лишилися живими тільки ті, хто вчасно зрозумів свою безпорадність, безвихіддя і здався в полон (І.  Словник синонімів української мови
7. безнадія — БЕЗНАДІ́Я, ї, ж. Відсутність надії на краще; безнадійність. Вже годі плакати! Нехай із уст смутних Не йде в нас слово безнадії (Сам.  Словник української мови в 11 томах
8. безнадія — Безнадія, -дії ж. = безнадійність. Св. Л. 128. В очах безнадія світиться. Св. Л. 215.  Словник української мови Грінченка