безнадія
БЕЗНАДІ́Я, ї, ж. Відсутність надії на краще; безнадійність.
Вже годі плакати! Нехай із уст смутних Не йде в нас слово безнадії (Сам., І, 1958, 96);
Чутки, одна страшніша від другої, інколи вселяли в душу острах і безнадію (Ле, Міжгір’я, 1953, 454);
На обличчі його лежав вираз безнадії і розпачу (Собко, Звич. життя, 1957, 69).
Словник української мови (СУМ-11)