безнадійність
БЕЗНАДІ́ЙНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. безнаді́йний 1.
Аж ось минув тиждень-другий безнадійності та горя, утрати відходять назад, криються забуттям (Мирний, І, 1954, 231);
Ця безнадійність боліла Семена гірше, ніж найтрудніші рани в світі (Коцюб., І, 1955, 127);
Цей і попередній період — період сумнівів, резигнації, що оббиваються у віршах нотками безнадійності (Еллан, II, 1958, 104);
В душі її зостались лише біль, страждання, безнадійність і муки (Шиян, Баланда, 1957, 249).
Словник української мови (СУМ-11)