безпорадний
БЕЗПОРА́ДНИЙ, а, е.
Неспроможний своїми силами справитися з чим-небудь; який потребує допомоги, підтримки; безпомічний.
Він почуває себе таким кволим, таким безпорадним, розбитим (М. Коцюбинський);
І от вона стояла одна серед лісу, замерзла, безпорадна, і плакала, не знаючи, що робити (В. Козаченко);
Скільки залишилося в дні страхітливої війни безпорадних сиріт – малих і старих? (О. Бердник);
// Який виражає безпомічність.
Свою самотню працю професор скрашував різними вигуками, безпорадними й радісними жестами (В. Підмогильний);
Вигляд у неї [Віри] був розгублений і безпорадний (М. Руденко);
// перен. Недосконалий, недовершений (про твори літератури та мистецтва).
Не можна миритися більше з творами, написаними наспіх, на основі поверхових спостережень над життям, з творами художньо безпорадними, сірими (з наук. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)