безпорадний
БЕЗПОРА́ДНИЙ, а, е. Неспроможний своїми силами справитися з чим-небудь; який потребує допомоги, підтримки; безпомічний.
Він почуває себе таким кволим, таким безпорадним, розбитим (Коцюб., І, 1955, 218);
І от вона стояла одна серед лісу, замерзла, безпорадна, і плакала, не знаючи, що робити (Коз., Сальвія, 1959, 219);
// Який виражає безпомічність.
Вигляд у неї [Віри] був розгублений і безпорадний (Руд., Вітер.., 1958, 402);
// перен. Недосконалий, недовершений (про художній твір).
Не можна миритися більше з творами, написаними наспіх, на основі поверхових спостережень над життям, з творами художньо безпорадними, сірими (Рад. літ-во, 5, 1957, 11).
◊ Безпора́дне стано́вище — становище, з якого немає виходу; безвихідне становище.
Становище дівчини було безпорадне (Ільч., Серце жде, 1939, 387).
Словник української мови (СУМ-11)