безпорадний —
(який потребує допомоги при вирішенні чогось) недолугий, недорікуватий, недоладний, (нездатний сам собі дати ради) безпомічний, безсилий.
Словник синонімів Полюги
безпорадний —
безпора́дний прикметник
Орфографічний словник української мови
безпорадний —
-а, -е. Неспроможний своїми силами впоратися з чим-небудь; який потребує допомоги, підтримки; безпомічний. || Який виражає безпомічність. || перен. Недосконалий, недовершений (про художній твір). Безпорадне становище.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безпорадний —
БЕЗПОРА́ДНИЙ, а, е. Неспроможний своїми силами справитися з чим-небудь; який потребує допомоги, підтримки; безпомічний. Він почуває себе таким кволим, таким безпорадним, розбитим (М.
Словник української мови у 20 томах
безпорадний —
БЕЗНАДІ́ЙНИЙ (про становище, обставини і т. ін. — у якому не видно надії на поліпшення), БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПОРА́ДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил. (звичайно із сл. часи, життя, доля, злидні тощо); НЕВИЛА́ЗНИЙ підсил. розм. (про злидні, борги і т. ін.
Словник синонімів української мови
безпорадний —
Безпора́дний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безпорадний —
БЕЗПОРА́ДНИЙ, а, е. Неспроможний своїми силами справитися з чим-небудь; який потребує допомоги, підтримки; безпомічний. Він почуває себе таким кволим, таким безпорадним, розбитим (Коцюб.
Словник української мови в 11 томах