безпорадність
БЕЗПОРА́ДНІСТЬ, ності, ж.
Стан за знач. безпора́дний.
Софія стояла нерухомо, безвладно опустивши руки, обличчя її мало вираз дитячої безпорадності (Леся Українка);
Сліпа байдужість охопила Настю. Це була свідомість свого безсилля, самотності, безпорадності (З. Тулуб);
В рівчаку піднявся .. повний непотрібної ненависті, страху, безпорадності гомін (В. Винниченко);
І такий розпач раптом пойняв Романа від почуття своєї безпорадності, що спазми здавили горло (А. Головко);
* Образно. Вийдеш за ворота – жовтява безпорадність ланів (М. Хвильовий).
Словник української мови (СУМ-20)