безпристрасний
БЕЗПРИ́СТРАСНИЙ, а, е.
Який до всього ставиться байдуже, не схильний до почуттів, пристрастей; байдужий.
Тихонов [письменник] гостро бачить і чудесно описує світ. Але він – далеко не безпристрасний спостерігач (М. Рильський);
// Який виражає байдужість.
– Ви до мене? – спитав господар безпристрасним голосом (М. Чабанівський);
Враження від побаченого і почутого надто разюче, щоб залишитися у стані безпристрасного спокою (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)