безрогий
БЕЗРО́ГИЙ, а, е.
1. Який не має рогів.
Наші предки уміли раціонально послуговуватися силою менших братів, використовуючи і вірність собак, і прудкість коней, і могутність безрогих волів (з наук.-попул. літ.);
* У порівн. Високий очіпок поламався й увігнувся. Кайдашиха стала шута, як безрога корова (І. Нечуй-Левицький).
2. у знач. ім. безро́га, гої, ж., жарт. Свиня.
Сутінь [у хліві] по кутках здається зовсім чорною, так що в ній ледве видко, як ворушаться безрогі (Леся Українка);
[Багатий Брат (до Убогого Брата):] Що ти? зовсім з глузду збився, – Тут лузати заходився, Засмітив усю підлогу... От тобі й пусти безрогу! (О. Олесь).
Словник української мови (СУМ-20)