безробіття
БЕЗРОБІ́ТТЯ, я, с.
1. Стан, коли не всі можуть одержати роботу, мати постійний заробіток.
Застій у промисловості створив безробіття, яке тяжко позначилось на становищі людей (з газ.);
// Наявність безробітних.
Оскільки безробіття не визнавалось як об'єктивна категорія, то не було причин в 30-ті роки XX ст. розвивати біржі праці (із журн.).
2. Брак роботи.
Спочатку він .. поставився до своєї природи бадьоро, бо не міг припустити, що його безробіття буде довго тривати (В. Підмогильний);
Злидні, голод, безробіття та малоземелля загнали тисячі українських селян в Канаду, США, країни Латинської Америки (Л. Дмитерко).
3. Незайнятість роботою, якоюсь справою і т. ін.; безділля.
– А з нудьги, з гульні та од безробіття можна й бог зна чого надумать і накоїти (І. Нечуй-Левицький);
Комусь три місяці безробіття (нібито спочинку!) і цензурні капризи вилізуть боком, бо муситиме потім подвійно гарувати... (Леся Українка);
Людина не стільки втомлюється від важкої, але змістовної праці, скільки від вимушеного безробіття (з газ.).
Словник української мови (СУМ-20)