безробітний
БЕЗРОБІ́ТНИЙ, а, е.
1. Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці.
Розумієш, чим Івась її заспокоює? “Тато тепер безробітні, не проси хліба, бо немає... Води напийся” (А. Шиян);
// у знач. ім. безробі́тний, ного, ч.; безробі́тна, ної, ж. Той, хто ніде не працює, не має роботи.
Батько два роки тому навесні пішов з безробітними домагатись роботи (П. Козланюк);
Створення нових підприємств та робочих місць автоматично передбачає зменшення кількості безробітних (із журн.);
Три чверті кількості потенційних безробітних становлять ледарі або службовці, які не вміють працювати (з газ.).
2. заст. Вільний від роботи; неробочий.
Вільне, безробітне його життя текло, як медова річка (І. Нечуй-Левицький);
* Образно. Йде похило безробітний півень В лопухи напитися роси (М. Вінграновський).
Словник української мови (СУМ-20)