безробітний —
(який не має роботи) незайнятий, діал. незатруднений.
Словник синонімів Полюги
безробітний —
безробі́тний 1 прикметник безробі́тний 2 іменник чоловічого роду, істота про людину
Орфографічний словник української мови
безробітний —
[беизроуб’ітнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і
Орфоепічний словник української мови
безробітний —
-а, -е. 1》 Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці. || у знач. ім. безробітний, -ного, ч.; безробітна, -ної, ж. Той, хто ніде не працює, не має роботи. 2》 заст. Вільний від роботи; неробочий.
Великий тлумачний словник сучасної мови
безробітний —
БЕЗРОБІ́ТНИЙ, а, е. 1. Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці. Розумієш, чим Івась її заспокоює? “Тато тепер безробітні, не проси хліба, бо немає... Води напийся” (А. Шиян); // у знач. ім. безробі́тний, ного...
Словник української мови у 20 томах
безробітний —
Безробі́тний, -на, -не
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
безробітний —
БЕЗРОБІ́ТНИЙ, а, е. 1. Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці. Розумієш, чим Івась її заспокоює? "Тато тепер безробітні, не проси хліба, бо немає… Води напийся" (Шиян, Баланда, 1957, 105); // у знач. ім.
Словник української мови в 11 томах
безробітний —
рос. безработный людина працездатного віку, яка потребує роботи, але не може працевлаштуватись через незалежні від неї обставини.
Eкономічна енциклопедія