безробітний

БЕЗРОБІ́ТНИЙ, а, е.

1. Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці.

Розумієш, чим Івась її заспокоює? "Тато тепер безробітні, не проси хліба, бо немає… Води напийся" (Шиян, Баланда, 1957, 105);

// у знач. ім. безробі́тний, ного, ч.; безробі́тна, ної, ж. Той, хто ніде не працює, не має роботи.

Утворення резервної армії безробітних — такий же неминучий результат застосування машин в буржуазному землеробстві, як і в буржуазній індустрії (Ленін, 1, 1948, 433);

Батько два роки тому навесні пішов з безробітними домагатись роботи (Козл., На переломі, 1947, 132).

2. заст. Вільний від роботи; неробочий.

Вільне, безробітне його життя текло, як медова річка (Н.-Лев., II, 1956, 39).

Значення в інших словниках

1. безробітний — (який не має роботи) незайнятий, діал. незатруднений.  Словник синонімів Полюги
2. безробітний — безробі́тний 1 прикметник безробі́тний 2 іменник чоловічого роду, істота про людину  Орфографічний словник української мови
3. безробітний — Незайнятий, г. незатруднений, жм. безробочий.  Словник синонімів Караванського
4. безробітний — [беизроуб’ітнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
5. безробітний — -а, -е. 1》 Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці. || у знач. ім. безробітний, -ного, ч.; безробітна, -ної, ж. Той, хто ніде не працює, не має роботи. 2》 заст. Вільний від роботи; неробочий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. безробітний — БЕЗРОБІ́ТНИЙ, а, е. 1. Який не має роботи, заробітку, не знаходить застосування своїй праці. Розумієш, чим Івась її заспокоює? “Тато тепер безробітні, не проси хліба, бо немає... Води напийся” (А. Шиян); // у знач. ім. безробі́тний, ного...  Словник української мови у 20 томах
7. безробітний — Безробі́тний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. безробітний — рос. безработный людина працездатного віку, яка потребує роботи, але не може працевлаштуватись через незалежні від неї обставини.  Eкономічна енциклопедія